Подорож до твого Бестселера. Програма "Книга за 3 місяці"

Вітаю, творчі душі! Продовжую зі скрипінням та скреготанням вести свій челендж. Позаду вже десять публікацій на тему письменництва для авторів-початківців та більш досвідчених авторів. Раджу ознайомитися з ними, якщо ще цього не робила. Всі ці зусилля підштовхнули мене до створення власного навчання, адже просто читати статті недостатньо. Без розуміння суті процесу та покрокових рекомендацій автор-новачок приречений втрачати дорогоцінний час.

Тому я рішуче відкидаю нецікаву тему, яку мені запропонував чат jpt та починаю рекламувати себе. Написання книги – це подорож, яка може перетворитися на важкий та тернистий шлях або на захоплюючий та швидкий трек. Багато хто мріє стати письменником, але часто виникає питання: "З чого почати?" Тут на допомогу може прийти програма "Книга за 3 місяці". Сьогодні хочу розказати, для кого призначена ця програма, які її переваги та особливості.

Телохранитель Горгоны. История создания моей самой популярной книги

 

Привет-привет!

Сегодня хочу поделиться воспоминаниями о создании самой популярной истории из написанных на данный момент. Для меня, как для автора она с первой и до последней минуты была вызовом. Ведь сдесь я попытала счастья сразу в двух новых для себя поджанрах: от ненависти до любви и криминальный боевик.

Впрочем и тот и другой, по моему сугубо личному мнению, отыграла весьма неординарным образом.

 

VGAME. Огляд віртуального світу

Написання книги зазвичай передбачає створення світу, в якому живуть, розвиваються, долають перепони та закохуються герої. Не важливо, чи реальний цей світ, чи вигаданий, в ньому існують такі правила, які встановлює автор.

NB Відсутність уявлення про те, де доведеться існувати персонажам, одна з причин, чому у автора не виходить зробити, так би мовити, об'ємну картину світу. Складається враження, що герої весь час знаходяться в одному й тому ж місці.

Особливо це стосується фентезі та фантастики, де читач, окрім основного сюжету, хоче поринути у новий незвіданий всесвіт.

В цьому плані VGAME - найскладніша з моїх робіт. Адже продумати довелося аж два світи: реальний та віртуальний.

У цій статті я хочу трохи відкрити читачеві те, що не було описано на сторінках двох перших книг, але є підґрунтям всієї трилогії. Також не виключено, що вона допоможе мені у роботі над поглибленням описів у книгах, на недостатність яких скаржаться деякі читачі.

Отже, де і коли носило Марину Петренко у серії книг VGAME.

Реал

Почнемо з більш простого. Оскільки реальний світ більш зрозумілий будь-якому читачу.

Події відбуваються у недалекому майбутньому. Дуже недалекому - років п'ять-десять наперед. Я впевнена, що саме в такому проміжку з'явиться згадана в трилогії технологія (принаймні я на це сподіваюся).

Що стосується географії, то вона доволі широка. І відрізняється від книги до книги.

Перша книга "Бета-життя Сорану"

1. Якесь місто України, окрім Києва, де є національний економічний університет. Чому так? Бо в моєму місті він є, і я в ньому навчалася. Хто ж знав, що такі університети є лише в трьох містах країни, а не в кожному обласному центрі... 
2. Штутгарт, Німеччина. Там героїня побула недовго, лише операцію встигла зробити. Не пам'ятаю, чи згадувала взагалі назву міста у книзі. Але я докладно вивчила питання. В тому місті насправді є велика клініка, яка надає лікування з пошкодженнями хребта. 
3. Токіо, Японія. Саме туди їде головна героїня, щоб стати тестувальницею віртуальної гри із повним зануренням. 

Друга книга "Нові боги Сораносекай"

1. Те саме рідне місто. Марина повернулася додому та жила в очікуванні релізу. 
2. Київ, Україна. Саме там було відкрито представництво VGAME, до якого запросили працювати і нашу героїню.

Соран

Переходимо до віртуальної реальності. Тут уже уяві автора є де розгулятися.

Почну з назви. Її підбирала доволі довго. Нещодавно знайшла першу версію обкладинки і дуже здивувалася, побачивши "Шуран". Це була просто вигадана назва, але навіть на неї в інтернеті були збіги.

NB Я завжди перевіряю імена та назви, щоб раптом не з'явився персонаж аж занадто схожий на реальну людину або я мимохіть не стала плагіаторкою.

Пояснення прояви саме такої назви читач бачить аж у другій книзі, але тобі я по-дружньому розповім 😉.

Соран походить від словосполучення японською "сорáно секáй", що означає "небесний світ" або "пустий світ". Чому саме так? Читай. Де шукати, я вже підказала.

Потрапивши у віртуальну реальність гравець бачить щойно народжений світ. Він багато в чому ідентичний реальності, тобто там працюють закони фізики. Є сходи сонця та заходи, кліматичні зони тощо. Але все ж він невловимо змінюється щомиті, удосконалюючись.

Географія Сорану доволі широка. Для того, щоб пішки дістатися від краю до краю континенту необхідно кілька місяців. Звісно, є їздові тварини, транспорт, польоти, телепортації, в решті решт, але для всього є логічні обмеження.

Тепер давай трохи конкретики.

В світі існує шість рас:

• Ельфи
• Гноми
• Люди
• Демони
• Орки
• Неживі

В залежності від власних бажань гравець може обрати клас та зовнішність. Стать змінювати не можна. 

Три раси світлої фракції й три темної.

Серед них є умовний паритет, хоча умови для розвитку різні. Наприклад, такі відлюдьки як орки мають лише одне стартове місто, в той час як люди розкидані по всьому континенту.

Як я вже згадувала, є різні кліматичні зони. Льодовики на північному заході, степи на сході, гори в центрі, на півдні море та пустелі. Решта ліс та лісостеп.

Пори року незмінні. Мабуть Соран стоїть на трьох слонах. Але погода змінюється, до того ж зазвичай несподівано.

 

Пузатый. С чего все начиналось

УВАГА! Книгу переклала українською мовою. Читати на Букнет.

Привет! Лена, неунывающий автор, снова с тобой. И сегодня хочу посоветовать к прочтению одну презабавнейшую историю. В ней есть преодоление себя и жизненных препятствий, настоящая дружба и, конечно же, прекрасная девушка для героя.

 

Пузатый. Меняю жир на любовь

Личный дневник в интернете - это не только прекрасная возможность делиться своими знаниями, опытом, но и творчеством. У кого-то это рукоделие, музыка или фото, а у меня писательство. Поэтому я воспользуюсь своим эксклюзивным правом автора блога прорекламировать свою работу. Сегодняшнюю публикацию я посвящаю моей любимой истории...

01.08.2019

Смерть Мортис

   Смерть... Я чувствую ее везде. Ее запах. Ее силу. Я вижу ее везде: война, болезнь, старость... Всё умрет, все умрут... И я... тоже...

   Слезы... Слезы... Страх смерти. От того ли я плачу, что боюсь Ее? Нет. Я плачу от того, что она ко мне не приходит. Забыла она меня что ли? Не может быть. Я каждый день напоминаю ей о себе, участвуя в этой бессмысленной войне. Войне между живым и неживым.

   Люди ненавидят меня, потому что боятся, но они нуждаются во мне, а потому ненавидят еще больше. Я отправляю в могилы беспокойных мертвецов (бывших родных и друзей), упокаиваю их кладбища...

   Едва не сорвавшийся крик "Упокойте меня!" прервал стук в дверь. Еле слышный, очень осторожный, но все же более громкий, чем мысли.

   Мортис подняла голову и увидела свое отражение в старом металлическом зеркале. В глаза сразу бросились черные, как ночь, волосы и такие же глаза. Кожа была такой белой и тонкой, что казалась прозрачной и как-то светилась. То ли от усталости, то ли от слез под глаза легли темные круги.

   "Да уж,  - со злостью подумала девушка. - Классический образ некроманта".

   В дверь еще раз аккуратно стукнули.

   - Войдите! - и в глазах отражения появился последний штрих - злость.

   В комнату бочком втиснулась делегация маленьких человечков. Маленькими они были от того, что каждый пытался сжаться и опустить голову на столько, на сколько это было возможно лишь бы не выделяться и ничем не привлечь внимания некроманта.

   Мортис смотрела на них как на червяков. Даже сидя на стуле она казалась выше любого из них.

   Наконец, один из человечков, кажется, набрался смелости и прокашлялся. Но на большее его, похоже, не хватило.

   - Чего вам?

   От этих слов вся делегация вздрогнула. И один заговорил:

   - Мы... это... Ночь уже наступила... Кладбище... - он вздохнул, набираясь смелости. - Вам пора на кладбище. Мы же Вам уже заплатили. Так что... - тут он поднял глаза и решимость куда-то испарилась, - просим Вас... это... ну... как это...

   Мортис закатила глаза. Она знала, что эти заикания могут продолжаться вечно, потому она гаркнула на них:

   - Я сама знаю, когда мне начинать! И не вам меня учить!

   Делегация еще раз вздрогнула и так же бочком, но уже намного быстрее, покинула комнату.

   Мортис горько усмехнулась. "Может, сегодня..." Она встала и вышла из заброшенного домишки, который стал на сегодня ее резиденцией. Ее никогда не впускали в жилые дома. Она благодарила силы Тьмы за то, что этот домик стоял ближе к кладбищу, и ей не пришлось проходить по всей деревне под пристальными взглядами жителей и слышать шуршание их голосов.

   Я сделала столько добра этим дуракам, а они все равно проклинаю меня... Я слышу запах смерти. Я чувствую ее силу... Они молятся Светлому, который не может им помочь... Я чувствую на себе их взгляды. Они жаждут жизни. Они верят Светлому. Они чтут священников... Я чувствую запах разложения. Ледяной холод смерти... Я рискую. Ради чего?... Они приближаются... Я плету заклинание и рассеиваю Тень. Они отступили. Они не боятся. Они ждут? А вдруг (...нет, не может быть...) они заманивают меня?

   Я слышу голос. Он зовет меня. Кто это?

   Еще одна Тень.

   Это не Тьма. Может, Светлый? Нет, Мортис, ты явно свихнулась. С чего Светлому говорить с тобой?... Голос зовет... Я, кажется, слышала его раньше. Он говорит что-то еще... Неужели сейчас?...

   ...

   Мортис открыла глаза и свет ослепил ее. "Странно", - подумала девушка и тут же закрыла глаза. Еще через мгновенье она поняла, что лежит и не может пошевелиться, а вокруг слышатся голоса, стук и скрежет.

   "Как на стойке. Неужели я жива?"

   Она снова открыла глаза. Да, она была жива. Вокруг суетились люди: крестьяне, пара священников. Никто не обращал на нее внимание. Все были чем-то заняты.

   Мортис повернула голову в ту сторону, с которой доносился стук и обмерла. Крестьяне возводили жертвенный алтарь.

В тот день Светлому богу была принесена в жертву и сожжена злобная ведьма.